(казочка)
Одного разу
сперечалися поміж собою Вітер Сонце і Мороз.
– Я найсильніший у світі! – почав
суперечку Вітер. – Подую в жарт своїми
губами, то навіть столітні дуби кланяються мені, а море «горами хвилі підніма»,
тільки б захотів, то зняв би
таку бурю, що вмить перевернула б догори дном цілий всесвіт!
– Не мели дурниць, товстогубий Вітрогоне,
найсильніший у світі я! – тупнув ногою Морозенко. – Коли моргну своїм білим
вусом, то все на світі деревіє, хіба ти не чув як говорять про мене люди –
«Такий Мороз, аж тріщить, або – такий Мороз, аж зорі скачуть?» Я через ріки
мости будую! Хто б міг бути найсильнішим від мене?
– Пусто-дурно ви сперечаєтесь, – вмішалося
в бесіду Сонце. Хіба ви не чули, що я царюю на небі? Мене люди називають «Оком
Божим». Я освітлюю і зігріваю всю землю!
Так сперечаючись, вирішили піти в ліс і
запитати у звірів та птахів, хто з них найсильніший.
– Запитаємо Ведмедя, бо він найсильніший
звір лісу, – сказало Сонце.
– О, яке воно хитре! Таж той старий
Бурмило навіть не знає мене, бо чим запахне йому першим сніжком – вже спить
горі пупом у своїм берлозі та смокче лапу, аж до самої весни. Звідки йому знати
мою силу?
– Тоді запитаємось, в кого ти скажеш, мені
все одно, бо добре знаю, що всі тобі скажуть те саме, що найсильніше на світі
Сонце! – посміхнулося Сонце.
– Я
чув, що Сова найстарша і наймудріша зі всього лісу...
– Що, що ти говориш?! – крикнуло Сонце.
Хібе мене Сова бачила хоч один раз? Таж вона тільки ніччю виходить зі свого
дупла, звідки їй знати мою силу?
–Гаразд не будемо сваритись, – сказав
вітер. Ходімо до Вовка, в нього ні кола ні двора і бродить весь час як літом
так зимою, він нам може сказати, хто з нас найсильніший.
– Згода! – погодились Сонце з Морозом.
Приходять до Вовка і питають:
– Вовчику братчику! Подумай добре і скажи,
хто з нас найсильніший?
– Що тут думати? – посміхнувся Вовк. – Таж
це всі знають, що найсильніший на світі ніхто інший, як Вітер!
– Дивись, Вовче, бо настане холодна зима і
я так зморожу твої лапи, що ні крок не ступиш! – погрозив йому Мороз.
– Зима для мене не страшна, і тебе
Морозенку я не боюсь, аби лиш холодний вітер не дув.
– Навчу я тебе Сірохвостий! Прийде гаряче
літо і висушу всі гірські потічки, тоді будеш бігати з висолопленим язиком
шукати краплину водиці!
– Нічого, нічого, коли б тільки холодний Вітрець
повіяв, – відповів байдуже Вовк.
Сподабалась Вітру Вовча відповідь, і
відтоді стали добрими друзями. Багато разів коли Вовк хоче побалакати з Вітром
то починає вити:
– Ау-у-у-у, ау-у-у-у!
– У-у-у! У-у-у! – біжить Вітер йому назустріч.
Niciun comentariu:
Trimiteți un comentariu